Біологізація аграрного виробництва

Біологізація аграрного виробництва

Шляхи до органічного землеробства численні, вони ризиковані і вимагають значних інвестицій. Ось чому більшість аграріїв вважають їх нереальними.

Саме для таких аграріїв ми рекомендуємо більш тривалий, але більш надійний та економічно вигідний спосіб, спрямований на поступове зменшення кількості хімікатів, що використовуються, і заміну їх органічними препаратами. Такий підхід називається біологізацією аграрного виробництва.

Наприклад, як показали численні експерименти, зниження кількості гербіцидів та фунгіцидів на 25-30% у поєднанні з одночасним застосуванням біопрепаратів сприяє збільшенню врожайності на 10-15%. В результаті можна заощадити гроші та отримати дохід.

В експерименті, проведеному в компанії UTC-Agroproduct, після зниження кількості фунгіциду на 20% бактеріальних захворювань не спостерігалося, після зниження кількості гербіциду на 30% знищення бур'янів як у контролі, так і в експерименті склало не менше 95%. У той же час уповільнення росту та розвитку рослин пшениці при зниженому рівні гербіцидів та фунгіцидів було незначним та практично не відрізнялося від стану до хімічної обробки.

Існує тверде переконання, що зниження родючості ґрунтів спричинене відсутністю гумусу. Його відновлення забезпечується «правильними» сівозмінами, збереженням землі, періодичним внесенням гною.

Безперечно, ці заходи вимагають великих матеріальних витрат та багато часу. Але експерти не беруть до уваги той факт, що процес утворення гумусу чи гумифікації займає сотні років, а його втрата за відсутності внесення органічних добрив щорічно становить лише 0,2-0,4%. Таким чином, 10 років «нещадного» використання ґрунту призводять до втрати всього лише 2-4% первісного вмісту гумусу. Фактично це означає, що запаси гумусу практично невичерпні, і немає сенсу турбуватися про їхню втрату.

У той же час добре відомо, що, крім вмісту гумусу, родючість грунту залежить від його фізичної та біологічної структури, тобто від численних комах, дощових черв'яків та мікробіоти у вигляді бактерій, променевих грибів тощо.

На жаль, знищення цієї природної мікробіоти відбувається вдесятеро швидше, що робить українські ґрунти мертвими та непридатними для використання. Замість «живого» пухкого ґрунту, який використовувався козаками для обробки рубаних ран, тепер у нас є мертвий жорсткий ґрунт, який важко зорати, якщо немає дощу.

Для порівняння: 1 літр «живого» ґрунту з мікробіотою вміщує до 3,7 літра вологи, а така сама кількість «мертвого» ґрунту – всього 1,3 літра! Але якщо вологоємність ґрунту зменшується у 2-3 рази, це призводить до гальмування рослин та загибелі у разі 2-3-тижневого періоду без опадів влітку. У той же час, якщо ґрунт «живе» численними підземними коридорами, утвореними хробаками та хробаками, він може утримувати вологу в цих порожнинах, витісняючи повітря більше місяця.

Крім того, пухкий ґрунт сприяє газообміну: він передає кисень у кореневу систему рослини та виділяє вуглекислий газ на поверхню ґрунту.

Що потрібно зробити сьогодні, щоб зберегти та відновити родючість ґрунту? На нашу думку, одночасно з меншим хімічним навантаженням ми маємо відновити ґрунтовий бактеріальний «портрет». Для цього природні бактерії з «здорових» родючих ґрунтів мають бути переведені в «мертві». Це схоже на терапію товстої кишки, коли мікрофлору шлунка беруть у здорової людини та переносять у шлунок хворого. Це не потребує великих зусиль чи грошей, але результати вражають.